Сніг унікальний: усі сніжинки різні, але завжди мають 6 променів, а самі вони на 95% складаються з повітря, що робить їх прозорими (білими здаються від відбиття світла).
Найбільша сніжинка мала 38 см в діаметрі.
Сніг може бути і пухнастим, і твердим, як лід, а його хрускіт – це звук ламання кристалів, і він приглушує звуки навколо.
Сніг не завжди білий. Це звучить як жарт, але вчені давно пояснили: колір залежить від освітлення та домішок у повітрі. Тому інколи він здається блакитним, інколи – золотистим у світлі ліхтарів.
А ще є «алмазний пил» – коли мороз настільки сильний, що в повітрі зависають крихітні кристали льоду. Вони блищать, ніби хтось розсипав блискітки. У дитинстві ми думали, що це чарівність. І, чесно кажучи, дорослими думаємо так само.
Цікаво й те, що сніг може «співати». У деяких регіонах світу, де мороз тримається стабільно, кроки по сухому снігу видають характерний скрип. Це звук, який важко забути – він ніби нагадує, що зима справжня, а не календарна.
Існують кольоровий сніг (червоний, зелений, чорний), сніг на Марсі й Титані.
Немає коментарів:
Дописати коментар