Казка про місяць Квітень

 Казка про місяць Квітень

Жив-був у чарівному календарі веселий і трохи бешкетний місяць на ім’я Квітень. Його ще називали справжнім художником, бо він любив розфарбовувати світ після довгої зими.

Одного ранку Квітень прокинувся, потягнувся і сказав:

— Час будити природу!

Він узяв свій чарівний пензлик і почав працювати. Спершу провів ніжною зеленою фарбою по землі — і одразу прокинулася травичка. Потім торкнувся гілочок — і на них з’явилися маленькі бруньки.

Та раптом налетіла сіра Хмаринка й сказала:

— Не поспішай! Я ще хочу поплакати дощиком!

Квітень усміхнувся:

— Плач, але лагідно, щоб допомогти квітам рости.

І полив тихий весняний дощик. Краплинки дзвеніли, ніби маленькі дзвіночки, і напували землю.

Після дощу визирнуло Сонечко й запитало:

— А можна і мені допомогти?

— Звичайно! — відповів Квітень. — Без тебе квіти не зацвітуть.

Сонечко ніжно пригріло землю — і сталося диво:

з-під землі почали визирати перші квіти — жовті, білі, фіолетові.

Квітень зрадів:

— Ось тепер справжня краса!

Але він був трохи пустун. То сонце світить, то дощик іде, то вітерець пробіжить. Діти дивувалися:

— Що це за погода така?

А це Квітень грався, бо знав: щоб усе росло і квітло, потрібні і дощ, і сонце, і свіже повітря.

Одного дня маленька дівчинка запитала у Квітня:

— Чому ти такий мінливий?

Він лагідно відповів:

— Бо я вчу всіх: щоб вирости і стати сильними, потрібно приймати різні зміни.

Дівчинка усміхнулася і сказала:

— Тоді ти не просто місяць, ти — справжній чарівник!

І з того часу всі знали:

Квітень — це місяць, який дарує надію, фарби і нове життя