Казка про травень

 

Казка про травень

Жив собі на світі місяць Травень — молодий, зелений і дуже щедрий. Його легко було впізнати: він завжди ходив у сорочці, вишитій квітами, а в кишенях носив теплі сонячні промінчики.

Щойно приходив Травень, усе навколо прокидалося по-справжньому. Дерева розпускали ніжні листочки й шепотіли:

— Дякуємо тобі, Травню, за тепло!

А Травень усміхався і відповідав:

— Це лише початок!

У нього було багато друзів. Сонечко допомагало зігрівати землю, Дощик поливав трави та квіти, а Вітерець розносив по світу аромат бузку й конвалій.

Одного разу маленька Квітка запитала:

— Травню, чому всі тебе так люблять?

Травень присів поруч і лагідно сказав:

— Бо я приношу життя. Я допомагаю всьому рости, квітнути і радіти.

І справді, куди б не ступив Травень — там з’являлися барвисті галявини, спів птахів ставав голоснішим, а діти вибігали на вулицю гратися і сміятися.

А ще Травень дуже любив дарувати людям свята. Він прикрашав дні квітами, додавав у повітря ніжні пахощі і тихенько нагадував:

— Радійте кожному дню.

Коли ж наставала пора прощатися, Травень залишав після себе найцінніше — силу природи, зелене листя і теплі спогади.

І перед тим, як піти, він тихо шепотів:

— Я ще повернуся… і знову принесу вам весну у серці.

І від того шепоту ставало тепло навіть у найзвичайніший день.