Колись у невеликому селі жила мудра жінка. Щовесни до неї приходили люди й просили поради, а вона завжди дарувала посмішку та трохи квітів із свого саду.
Одного разу до неї прийшла дівчинка і запитала:
— Чому ти даруєш квіти всім, навіть незнайомим людям?
Мудра жінка відповіла:
— Дивись: коли я дарую квітку, людина посміхається. А усмішка — це сонце, яке зігріває серце. І чим більше сердець зігрієш, тим яскравішим стає світ навколо.
Дівчинка здивувалася:
— Але це ж дрібниця…
— Саме з дрібниць складається велике щастя, — сказала жінка. — Так і життя. І сьогодні, 8 Березня, пам’ятай: квітка в руках і тепло в серці можуть змінити цілий світ.
І справді, того дня село розквітло усмішками, і навіть вітер ніс із собою аромат щастя.
Немає коментарів:
Дописати коментар